Синтез похідних 3-[2-(1H-імідазол-2-іл)-алкіл]-2-тіоксо-2,3-дигідрохіназолін-4(1Н)-онів

Автор(и)

  • O. A. Zavada Kharkiv National Medical University, Ukraine,
  • O. V. Tkachenko National University of Pharmacy, Kharkiv, Ukraine,
  • I. O. Zhuravel Kharkiv Medical Academy of Post-graduate Education, Ukraine,

DOI:

https://doi.org/10.14739/2409-2932.2018.3.144579

Ключові слова:

імідазоли, хіназоліни, синтез

Анотація

Перспективними біологічно активними речовинами є похідні імідазолу та хіназоліну, що входять до структури відомих протигрибкових лікарських препаратів і речовин із протитуберкульозною та протимікробною дією. Поряд з цим відзначимо, що відомості щодо синтезу та властивостей похідних хіноліну, що містять фрагмент 2-аміноалкілімідазолу, практично відсутні. Виходячи з цього, актуальним є питання розроблення нових препаративних методик синтезу похідних хіназоліну з фрагментом 2-аміноалкілімідазолу.

Мета роботи – розширення синтетичного потенціалу похідних 2-аміноалкілімідазолів, дослідження їхньої реакційної здатності та синтез нових похідних 3-[2-(1H-імідазол-2-іл)-алкіл]-2-тіоксо-2,3-дигідрохіназолін-4(1Н)-онів.

Матеріали та методи. Методи органічного синтезу, фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних сполук (ЯМР-спектроскопія 1Н, елементний аналіз).

Результати. Проаналізували структури, котрі є найперспективнішими як потенційні протимікробні засоби. Для синтезу нових біологічно активних сполук обрали стратегію поєднання в одній молекулі фрагментів хіназоліну з імідазольним залишком. Такий підхід, на наш погляд, має сприяти підвищенню ліпофільних властивостей кінцевої молекули, що є однією з ключових вимог до протимікробних засобів. 3-заміщені 2-тіоксохіназолін-4-они 3a-і отримували взаємодією 2-(α,β-аміноалкіл)імідазолів із метиловим естером 2-ізотіоціанатобензойної кислоти. Контроль за утворенням продуктів реакції здійснювали методом ТШХ. Структуру одержаних 2-тіоксохіназолін-4-онів підтверджено даними 1Н ЯМР-спектроскопії. Мультиплетність і розташування сигналів протонів повністю відповідають запропонованій будові сполук.

Висновки. Дослідили можливість використання нових похідних аміноалкілімідазолів як амінної компоненти в реакції гетероциклізації з о-ізотіоціанатоестерами. Вперше здійснено синтез 3-[2-(1H-імідазол-2-іл)-алкіл]-2-тіоксо-2,3-дигідрохіназолін-4(1Н)-онів.

 

Посилання

Retrieved from http://www.prous.com

Retrieved from http://www.beilstein.com

Vijayakumar, B., Prasanthi, P., Muni Teja, K., Makesh Kumar Reddy, K., Nishanthi, P., Nagendramma, M., & Nishanthi, M. (2013) Quinazoline Derivatives & Pharmacological Activities. International Journal of Medicinal Chemistry & Analysis (IJMCA), 3(1), 10–21.

He, D., Wang, M., Zhao, S., Shu, Y., Zeng, H., Xiao, C., et al. (2017) Pharmaceutical prospects of naturally occurring quinazolinone and its derivatives. Fitoterapia, 119, 136–149. doi: 10.1016/j.fitote.2017.05.001.

Hameed, A., Al-Rashida, M., Uroos, M., Ali, S. A., Arshia, Ishtiaq, M., & Khan KM. (2018) Quinazoline and quinazolinone as important medicinal scaffolds: a comparative patent review (2011–2016). Expert Opin Ther Pat, 28(4), 281–297. doi: 10.1080/13543776.2018.1432596.

Khan, I., Ibrar, A., Ahmed, W., & Saeed, A. (2015). Synthetic approaches, functionalization and therapeutic potential of quinazoline and quinazolinone skeletons: the advances continue. Eur J Med Chem, 27(90), 124–169. doi: 10.1016/j.ejmech.2014.10.084.

Camacho, M. E., Chayah, M., García, M. E., Fernández-Sáez, N., Arias, F., Gallo, M. A., & Carrión, M. D. (2016). Quinazolinones, Quinazolinthiones, and Quinazolinimines as Nitric Oxide Synthase Inhibitors: Synthetic Study and Biological Evaluation. Arch Pharm (Weinheim), 349(8), 638–650. doi: 10.1002/ardp.201600020.

Birhan, Y. S., Bekhit, A. A., & Hymete, A. (2014). Synthesis and antileishmanial evaluation of some 2,3-disubstituted-4(3H)-quinazolinone derivatives. Org Med Chem Lett, 4(1), 1–10. doi: 10.1186/s13588-014-0010-1.

Sahu, A., Kumar, D., & Agrawal, R. K. (2017). Antileishmanial Drug Discovery: Synthetic Methods, Chemical Characteristics, and Biological Potential of Quinazolines and its Derivatives. Antiinflamm Antiallergy Agents Med Chem. 16(1), 3–32. doi: 10.2174/1871523016666170502120210.

Khan, I., Ibrar, A., Abbas, N., & Saeed, A. (2014). Recent advances in the structural library of functionalized quinazoline and quinazolinone scaffolds: synthetic approaches and multifarious applications. Eur J Med Chem, 9(76), 193–244 doi: 10.1016/j.ejmech.2014.02.005.

Sandeep, A., Sandeep, Y., Navneet, A., & Nagori, DR. B.P. (2013). Synthesis and Antimicrobial Activity of Quinazoline Thione Derivatives of Tetralone. Int. J. Inv. Pharm. Sci, 15, 456–461.

Dan, Wang, & Feng, Gao. (2013) Quinazoline derivatives: synthesis and bioactivities. Chemistry Central Journal, 7, 95. doi: 10.1186/1752-153X-7-95

PASS Online. Retrieved from http://www.pharmaexpert.ru/passonline

Tkachenko, E. V., Vlasov, S. V., Zhuravel' I. A., et al. (2013) Sintez i protivomikrobnaya aktivnost' 2-alkiltio-3-N-zameshhennykh tieno[3,2-d]pirimidin-4(3H)-onov. Nauchnye vedomosti BelGU. Medicina Farmaciya, 25(168), 24/1, 131–138. [in Russian].

Borysov, O. V., Zavada, O. O., Zhuravel, I. O., & Kovalenko, S. M. (2013) Strukturna modyfikatsiia aminokyslot: syntez 2-(α,β,ω-aminoalkil)imidazoliv [Structural modification of amino acids: synthesis of 2-(α,β,ω-aminoalkyl) imidazoles]. Zhurnal orhanichnoi ta farmatsevtychnoi khimii, 11, 1(41), 66–69. [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Номер

№ 3 (2018)

Розділ

Оригінальні дослідження

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.  Лицензия Creative Commons
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).