Антиоксидантна активність солей 2-(5-R-4-аміно-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтових кислот
DOI:
https://doi.org/10.14739/2409-2932.2017.3.113576Ключові слова:
1, 2, 4-тріазол, антиоксидантна дія, аскорбінова кислота, ТБК–АП (активні продукти, що реагують із тіобарбітуровою кислотою)Анотація
Антиоксиданти – це хімічні речовини, котрі запобігають окисненню інших хімічних речовин. Вони захищають ключові компоненти клітин, нейтралізуючи шкідливу дію вільних радикалів, які є природними побічними продуктами метаболізму клітин.
Окислювальний стрес призводить до серйозного пошкодження клітин, що призводить до різних захворювань людини, як-от: хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, атеросклероз, рак, артрит, нейродегенеративні розлади тощо. Дефіцит антиоксидантів у їжі також призводить до окислювального стресу, який вказує на нестачу антиоксидантних речовин, що споживаються людиною.
Отже, пошук речовин, які могли б підвищити стійкість організму людини до дій активних форм кисню чи нітрогену та перешкоджати процесам окислювального стресу, є важливим завданням медицини та фармації.
Мета роботи – вивчити антиоксидантну активність (АОА) солей 2-(5-R-4-R-4H-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтових кислот при неферментативній ініціації ВРО й встановити закономірності щодо хімічної будови та біологічної дії досліджуваних речовин.
Матеріали та методи. У серії скринінгових досліджень використовувались оригінальні сполуки похідні 1,2,4-тріазолу. Антиоксидантну активність сполук у дослідах in vitro визначали згідно з методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України з використанням методу неферментативного ініціювання ПОЛ.
Результати. Високою АОА володіла диметиламонієва сіль 2-(4-аміно-5-(2-бромфеніл)-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтової кислоти (3c), яка знижувала вміст ТБК–АП на 54,95 % (р ˂ 0,001).
Найвиразнішою АОА володіли похідні 4-аміно-1,2,4-тріазолу, що містять за С5 атомом карбону 2-бромфенільний замісник. Так, метиламонієва сіль 3b знижувала вміст ТБК–АП на 80,31 % (р ˂ 0,001), що перевищує за цією здатністю референт-препарат аскорбінову кислоту на 45,05 % та прототип тіотриазолін – на 36,64 %.
Розглядаючи дані експериментальних досліджень, встановили: найактивніші серед досліджуваних речовин – вихідна 2-(4-аміно-5-(2-бромфеніл)-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтова кислота (1b), яка знижувала рівень ТБК–АП на 91,95 % (р ˂ 0,001), та її магнієва сіль (3a), що пригнічувала утворення цього кінцевого продукту ПОЛ на 94,13 % (р ˂ 0,001).
Проаналізувавши дані експериментальних досліджень, встановили деякі закономірності щодо хімічної будови та АОА досліджуваних речовин. Заміна катіона морфолінію в молекулі морфоліній 2-(4-аміно-5-феніл-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтової кислоти (2d) на піперидиній (2c) супроводжується зростанням АОА з 18,18 % до 74,95 %. Заміна ж катіона піперидинію в молекулі піперидиній 2-(4-аміно-5-(2-бромфеніл)-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтової кислоти на катіон морфоліній супроводжується вираженою появою АОА, що становить 90,27 % (сполука 3f).
Висновки. Серед 12 досліджуваних сполук виявлено 8, котрі різною мірою вираженості були здатні пригнічувати генерацію вільних радикалів і володіли вираженою АОА. Встановлено, що введення до молекули 2-(4-аміно-5-феніл-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)оцтової кислоти за С2 атомом карбону фенільного ядра атома брому супроводжується посиленням АОА речовин, що досліджували.
Посилання
Klebanov, G. I., Babenkova, M. V., Teselkin, Yu. O., et al. (1988) Ocenka antioksidantnoj aktivnosti plazmy krovi s primeneniem zheltochnykh lipoproteidov [Evaluation of antioxidant activity of blood plasma with the use of yolk lipoproteins]. Laboratornoe delo, 5, 59–62. [in Russian].
Lapach, S. N., Chubenko, A. V., & Babich, P. N. (2001) Statisticheskiye metody v mediko-biologicheskikh issledovaniyakh s vnedreniem Excel [Statistical methods in biomedical research with the introduction of Excel]. Kyiv: Morion. [in Ukrainian].
Hubskyi, Yu. I., Dunaiev, V. V., Bielenichev, I. F., et al. (2002) Metody otsinky antyoksydantnykh vlastyvostei fiziolohichno aktyvnykh spoluk pry initsiiuvanni vilno-radykalnykh protsesiv u doslidakh in vitro [Methods of evaluation of antioxidant properties of physiologically active compounds in the incitement of free radical processes in in vitro experiments]. Kyiv: DFTS MOZ Ukrainy. [in Ukrainian].
Rebrova, O. Yu. (2002) Statisticheskij analiz medicinskikh dannykh. Primenenie paketa prikladnykh programm STATISTICA [Statistical analysis of medical data. Application of the STATISTICA software package]. Moscow: MediaSfera. [in Russian].
Ames, B. N., Shigenega, M. K., & Hagen, T. M. (1993) Oxidants and the degenerative diseases of ageing. Proc Nati Acad Sci, 90, 7915–22.
Devasagayam, T. P. A., & Kesavan, P. C. (1996) Radioprotective and antioxidant action of caffeine : mechanistic considerations. Indj exp boil, 34(4), 291–297.
Evans, P., & Halliwall, B. (1999) Free radicals and hearing. Ann N Y Acad Sci, 884, 19–40. doi: 10.1111/j.1749-6632.1999.tb08633.x
Parker, R. S. (1989) Dietary and biochemical aspects of Vitamin E. Adv food nutr res, 33, 157–232. doi: https://doi.org/10.1016/S1043-4526(08)60128-X
Patil, S., Jolly, C. I., & Narayanan, S. (2003) Free radical scavenging activity of acacia catechu and Rotula aquatica: implications in cancer therapy. Indian drugs, 40, 328–332.
Peterhans, E. (1997) Oxidants and antioxidants in viral diseases; disease mechanisms and metabolic regulation. J. Nutr, 127, 962.
Shenoy, R., & Shirwaikar, A. (2002) Anti-inflammatory and free radical scavenging studies of Hyptis suaveolens (labiatae). Indian drugs, 39, 574–577.
Sies, H., & Stahl, W. (1995) Withania somnifera, vitamin E and C, [beta]-carotene and other carotenoids as antioxidants. Am J Clin nutr, 62, 1315S–1321S.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
